5.11.21

6 вправ-тренінгів для вдалого проведення батьківських зборів

 Цікаві та прості вправи, які допоможуть вам весело та з користю провести батьківські збори.

Давайте чесно, хтось із класних керівників у захваті від переспективи проводити батьківські збори? Чи, може, хтось чекає на них з великим нетерпінням? Мабуть, таких вчителів буде не так багато, а все тому, що у більшості випадків батьківські збори є нецікавими та нудними, присвяченими лише оцінкам, поведінці учнів тощо. Але збори можна зробити цікавими і корисними як для батьків, так і в перспективі – для ваших учнів. Зробити це можна за допомогою спеціальних тренінгів, спрямованих на покращення розуміння батьками власних дітей.

Вправа 1. Коло емоцій

Мета: Налаштувати на роботу, підняти настрій, допомогти розслабитися.

Час: 5 хвилин.

Хід вправи: Батьки сідають у коло, а потім кожен по черзі (почати може класний керівник) за допомогою лише однієї міміки передає якусь емоцію, а всі по черзі намагаються її повторити. Вправа закінчується, коли всі учасники передадуть свою емоцію.

Після того, як вправа завершиться, запитайте у батьків, чи легко було відтворити емоцію, яку їм передала інша людина, та що вони при цьому відчували. І які емоції передавати простіше та приємніше – позитивні чи негативні?

Вправа 2. Продовж речення

Мета: Позитивно налаштувати учасників до теми зборів.

Час: 5-7 хвилин.

Хід вправи: Спочатку можна запитати, чи завжди батькам вдається без проблем знайти спільну мову зі своїми дітьми. Потім класний керівник задає тему, формулюючи речення, яке батьки мають продовжити. Наприклад: «Щоб краще розуміти свою дитину, я...» – і кожен з присутніх по черзі у кількох словах розповідає свій рецепт вдалого спілкування з дитиною.

Вправа 3. Дати оцінку

Мета: Навчити правильно спілкуватися з дітьми, виявити помилки та недоліки, проаналізувати їх.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Батьків треба об’єднати у декілька груп в залежності від кількості учасників зборів. Задається проблемна ситуація: наприклад, треба уявити, що дитина прийшла після занять у музичному гуртку та сказала, що більше не хоче туди ходити, а мріє навчитися малювати. Як реагувати? Кожна група отримує завдання:

1-ша група: Ви погоджуєтеся з рішенням дитини. Як саме ви виражатимете згоду, що ви говоритимете, яким тоном? Складіть список фраз та слів, якими користуватиметеся.

2-га група: Ви проти такого рішення. Як саме ви висловите свою незгоду, що ви говоритимете та у якому тоні? Складіть список фраз та слів, якими будете користуватися.

3-тя група: Ви впевнені, що такі ситуації варто вирішувати дипломатично, тому вирішуєте, що краще дати чітку оцінку діям дитини, так вона зрозуміє, що краще. Як саме ви дасте цю неупереджену оцінку, що ви говоритимете та у якому тоні? Складіть список фраз та слів, які використовуватимете.

Кожна група має по черзі продемонструвати результати своєї роботи. Потім усі разом аналізують результати та визначають, як все ж таки краще спілкуватися.

Читайте також: Родитель VS Учитель: Как наладить общение

Вправа 4. Мої відчуття

Мета: Дати зрозуміти, що кожна людина, особливо діти, заслуговують на увагу до своїх досягнень та позитивну оцінку.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Вправа сформована у вигляді короткого бліц-опитування. Класний керівник ставить питання та рандомно обирає когось з батьків, хто буде давати відповідь. Питання можуть бути такими:

  1. Чи подобається вам чути похвалу від інших?
  2. Що саме відчуваєте, коли вас хвалять?
  3. Чи хвалите ви самі себе? Як часто?
  4. Як часто ви хвалите інших людей?
  5. За що можна їх похвалити?
  6. А як часто та за що ви хвалите свою дитину?
  7. Як вона на це реагує?

Після того, як усі відповіді будуть отримані, класний керівник може запитати в учасників, чи є у них досягнення (великі чи скромні – не має значення), або справи, якими можна пишатися, чи люди, яким вони допомогли. А потім в якості рефлексії попросіть батьків подумати над тим, щоб змінилося, якби їхні досягнення/справи/допомога не були б оцінені. Щоб вони відчували?

Вправа 5. Вішаємо ярлики

Мета: Показати, наскільки шкідливим є навішування ярликів на дітей.

Час: 10-15 хвилин.

Хід вправи: Класний керівник об’єднує батьків у групи по-двоє/по-троє. Кожному з групи видають та прикріплюють бейджик з певним написом, наприклад: «Розмовляй зі мною так, ніби я не здатен щось розуміти», «Будь привітним», «Будь непривітним», «Кажи, що я нічого не вмію і ні на що не здатен», «Підбадьор мене» тощо. При цьому прикріпити бейджик треба так, щоб учасник не бачив, що саме на ньому написано, а отже, не знав, як з ним розмовлятимуть.

А щоб вправа стала цікавішою, учасникам групи треба дати спільне завдання, наприклад, намалювати картину. При цьому під час роботи вони мають спілкуватися один з одним так, як написано на бейджиках. Коли картина буде намальована, класний керівник має запитати: «Чи подобається вам таке спілкування, коли до вас звертаються таким чином?»

Вправа 6. Хвалимо правильно

Мета: Навчитися правильно висловлювати власні емоції та хвалити дітей.

Час: 15 хвилин.

Хід вправи: Хвалити дітей треба правильно, а навчитися цьому зовсім не складно. Саме для цього існує мистецтво якісної похвали. Така похвала складається з трьох частин:

  1. Опис того, що ви бачите.
  2. Опис того, що ви відчуваєте.
  3. Узагальнення (має продемонструвати дитині її сильні сторони).

Потім класний керівник знову об’єднує учасників у групи по двоє-троє осіб і озвучує проблемну ситуацію. Уявіть, що ваша дитина вперше сама зробила всі уроки, приготувала вечерю, склала іспити на відмінно. Похваліть її саме за цією схемою. А потім подумайте: чи складно це було зробити? А що ви при цьому відчуваєте?

Такі прості на перший погляд вправи допоможуть батькам краще зрозуміти дітей, а як наслідок – покращити стосунки не тільки у родині, а й у класі. Спробуйте!

Як ефективно тренувати пам'ять дитини: поради та ігри для батьків

Пам'ять – одна з найважливіших функцій людського мозку. Без неї неможливо усвідомлювати себе, набувати досвід, вчитися та розвиватися. Тому пам'ять є чи не найважливішим нашим інструментом, який необхідно розвивати та покращувати, і для цього є чимало методів та вправ, про які ми вам сьогодні розповімо.
Пам'ять дитини, на відміну від пам'яті дорослих, в основному короткочасна і мимовільна. Тобто дитина зберігає у пам'яті інформацію менший період часу, ніж дорослий, і запам'ятовує в основному мимоволі – тобто без докладання якихось зусиль і спеціального формування образу.
Мимовільна пам'ять не забезпечує "суцільного запам'ятовування" і запам'ятовування цілої низки подій. У пам’яті залишаються лише деякі найбільш емоційно забарвлені моменти. Дорослі ж запам'ятовують в основному довільно, тобто доклавши певних зусиль і намагаючись запам'ятати всю необхідну інформацію. Довготривала пам'ять у дорослих розвинена набагато краще, ніж у дітей.
Вік 7-10 років – це ранній шкільний вік. Його основною ознакою є формування довільної уваги і довільної пам'яті. Для поліпшення запам'ятовування дитині як і раніше необхідна емоційно забарвлена інформація, що запам'ятовується, а також розуміння, для чого саме він запам'ятовує.
В середньому і старшому шкільному віці стиль запам'ятовування вже нагадує дорослий. Переважає довгострокова і довільна пам'ять. Дитина намагається запам'ятати інформацію цілеспрямовано. Щоб інформація з короткочасної пам'яті краще переходила в довготривалу, потрібно постійно повторювати завчене, виконувати вправи, спрямовані на розвиток пам'яті.
Як розвивати пам'ять дитини
Найголовніше – пам'ять потрібно постійно тренувати і стати тренером мозку своєї дитини або, можливо, свого власного. Розвивати і зміцнювати пам'ять дитини можна в будь-який момент часу, необов'язково це проводити у вигляді спеціального заняття. Обов'язковими умовами є наявність бажання у дитини і складова гри у тренуванні.
Постійно повторюйте вже засвоєний матеріал, пройдені уроки, вивчену інформацію і взагалі все, що передбачає запам'ятовування. Найкраще запам'ятовується інформація, яка вже частково присутня у нашому мозку. Тому якщо хочете поліпшити і розвинути пам'ять – потрібно більше вивчати напам'ять. Чим більше інформації зберігається в мозку, тим легше запам'ятовується нове.
Запитуйте у дитини, як пройшов її день, попросіть описати все детально – у що дитина гралася, що їла на обід чи сніданок, у що були одягнені учні чи вчителі у школі, яку книжку їм читали та іншу схожу інформацію.
Хорошим методом тренування пам’яті є використання різноманітних мнемотехнік, які, до того ж, допомагають краще запам'ятовувати інформацію.
Мнемотехніка "ланцюжок"
Ця техніка підходить для запам'ятовування низки слів, що допомагає при вивченні іноземної мови. Потрібно уявити кожне слово у вигляді образу, і потім подумки приєднати його до наступного слова. Важлива деталь – образи повинні бути рівними за величиною.
Мнемотехніка "метод Цицерона"
Техніка також добре підходить для запам'ятовування слів. Кожне слово також пов'язується з певним образом, які після цього необхідно "розставити" у квартирі, кімнаті або на столі. Потім потрібно уявити звичний маршрут і просто "побачити" слова-образи. Наприклад: заходжу в квартиру – на килимку лежить апельсин, включаю світло – на вимикачі приклеєний слон і так далі. Всі образи також повинні бути різної величини.
Мнемотехніка для запам'ятовування чисел
Дуже добре допомагає запам'ятовувати номери телефонів та іншу цифрову інформацію. Кожну цифру потрібно уявити у вигляді фігурки або якогось образу. Потім з образів скласти ланцюжок, яки запам'ятовується так само, як і ланцюжок слів.
Як тренувати пам'ять вдома: корисні поради
Для розвитку пам'яті необхідна комплексна робота, крім постійних тренувань пам'яті:
забезпечте дитині повноцінне харчування. Вона повинна отримувати в достатній кількості вітаміни, особливо вітаміни групи В, жирні омега кислоти і магній. Дізнайтеся, які продукти корисні для мозку.
забезпечте правильний режим дня. Дитина повинна мати достатню кількість годин для сну. Сон необхідний для відновлення і зняття нервової напруги, яка може викликати труднощі з запам'ятовуванням або відтворенням інформації.
запишіть дитину в спортивну секцію. Спортивні навантаження допомагають роботі мозку.
більше гуляйте. Забезпечте дитині можливість отримання достатньої кількості кисню.
опануйте з дитиною дихальну гімнастику. Це допоможе йому навчитися контролювати своє тіло, зніме зайву напругу і збільшить насичення мозку киснем.
Грайтеся з дитиною в розвиваючі ігри
Гра в картки – знайди пару
Ця гра проста і добре відома, але від цього не стає менш ефективною. Переверніть малюнком вниз кілька пар однакових карток, і потім, перевертаючи попарно, знаходите однакові. Якщо перевернуті непарні картки, то вони знову перевертаються картинкою до столу. Якщо відкрита вірна пара, то вона або забирається або залишається лежати відкритою на столі.
Намалюй з пам'яті
Спершу ви показуєте дитині картинку на кілька секунд. Після цього дитина повинна намалювати зображення з пам'яті. Картинка необов'язково повинна бути повноцінним зображенням, це може бути набір геометричних фігур так чи інакше накладених одна на одну, тобто будь-яке зображення, яке може повторити дитина.
Гра в слова
Чудова гра для вивчення іноземної мови або для простого запам'ятовування слів. В залежності від потреби обираєте картки зі словами або зображеннями предметів чи істот, які підписані зі звороту. Дитина читає слово і називає переклад, або ж бачить зображення і називає слово. Можна поєднати і на картках зобразити і слово, і зображення – це допоможе краще запам'ятати. Гру можна зробити самостійно вдома, для цього потрібен лише принтер і набір паперу. Радимо використати фотопапір з можливістю повторного наклеювання або магнітний фотопапір, який можна закріпити на холодильнику. 




Засідання МО учителів початкової школи

 



05.11.2021 р. відбулося засідання МО учителів початкової школи.

Розглянуто такі теми:

1. Електронні освітні ресурси для Нової української школи.

2.  Форми та методи подання освітнього матеріалу в умовах дистанційного навчання.

 3. Інструменти для зворотнього зв’язку під час дистанційного навчання.

4. Домашні завдання та уроки онлайн нові цифрові інструменти для ефективного управління навчанням.

5.Розроблення пам’ятки «Навчаю дистанційно!»

13.3.21


 

 

В останні роки модель виховання дітей значно змінилася. В цілому, зараз ми намагаємося ставитися до дітей з більшою повагою, ніж це було прийнято раніше – враховувати їхню думку, бути уважними і турботливими. Однак багато батьків мимоволі переходять невидиму межу і від турботи переходять до гіперопіки. При цьому не досягається одна з основних цілей виховання – зробити дітей самостійними і автономними.

Досягнення в області нейронауки допомогли нам зрозуміти, що багато класичних методів виховання дітей є неефективними і навіть шкідливими. Сьогодні ми не вважаємо правильним залишати дитину, яка плаче, одну в ліжечку, щоб “прокричалась”, або ставити малюка, який провинився, в кут. Батьки, навпаки, надають великого значення емоційному розвитку дитини – тому, що вона відчуває і як ці почуття переживає. Ми виступаємо провідниками дитини в світі емоцій, вчимо проживати їх, а не блокувати і пригнічувати. Раніше демонструвати емоції вважалося слабкістю. Сьогоднішні діти висловлюють їх вільно.

Буквально за останні десять років людство утвердилося в тому, що Марія Монтессорі була права, кажучи, що проблеми і нещастя перших років людина несе за собою протягом усього життя.

Але людям властиво перегинати палицю, відкриваючи нові знання. У прагненні бути якомога кращими батьками ми з однієї крайності впали в іншу. Якщо раніше основним девізом виховання було “Ти сам з усім впораєшся“, то зараз “Я зроблю все за тебе”.

Гіперопіка – явище, яке не приносить користі ні батькам, ні дітям. Гіперопікаюча дитина може страждати від комплексу неповноцінності і відчуття безсилля. І здавалося б, це очевидно. У такому випадку чому ми починаємо надмірно опікати своїх дітей?

Фахівці вважають, що причиною гіперопіки є два фактори: нестача часу і страх. У сучасних батьків є куди більше інформації про виховання дітей, але куди менше часу на те, щоб спокійно втілювати набуті знання в життя. Це призводить до того, що часто ми робимо за дітей те, з чим вони спокійно могли б впоратися самі. Набагато швидше самому прибрати розкидані речі, натягнути колготки, погодувати малюка, ніж чекати, поки дитина зробить це сама. Додайте страх, що вона впаде, вдариться, зробить собі боляче – і ось вже у дитини немає ніякої можливості вчитися новим навичкам, ставати відповідальним за що-небудь, отримати необхідний досвід. Якщо дитина не стикається з труднощами, вона не вчиться вирішувати свої проблеми, очікуючи, що їх вирішить за неї хтось інший.

Дії батьків продиктовані в першу чергу любов’ю, вона ж і повинна допомогти нам побачити, коли те, що ми робимо, шкодить дитині. Щоб перестати надмірно опікати дитину нам потрібно для початку впоратися зі своїми слабкостями і страхами. Особливо сильно ці страхи виявилися за часів пандемії, набуваючи нових, химерних форм. З’явилися навіть нові терміни для них. Наприклад думскроллінг (doomscrolling) – постійний пошук нової та часто лякаючої інформації про пандемію і про все, що з нею пов’язано (і подальше її поширення та обговорення). Все це мимоволі зчитується дітьми, особливо зараз, коли сім’ї проводять багато часу під одним дахом.

Ще однією розповсюдженою реакцією на нові обставини стало свого роду змагання за звання кращих батьків. Постійні заняття з дитиною, випічка, настільні ігри, спроба не залишати її без уваги практично ніколи, щоб відчути себе дійсно хорошими. Нескінченні порівняння себе з іншими батьками в соц. мережах. Все це надмірно збільшує батьківський стрес і не приносить користі дітям. Проводити час разом – це добре, але не варто намагатися отримати “золоту медаль” в батьківстві. Завдяки карантину в багатьох сучасних, постійно зайнятих дітей з’явився вільний час на те, щоб нудьгувати, грати, з’явився час на себе. І це дуже добре для них. Не можна дозволити почуттю батьківської провини засліпити себе і відняти у дітей цей цінний досвід.

Ще одна проблема сучасних батьків – надмірне заохочення дітей за виконані дії. Похвала і нагорода – річ хороша, але часто призводить до невпевненості в собі, адже дитині постійно потрібно зовнішнє підтвердження і схвалення. А для самих батьків фокус теж зміщується – з дитини, з інтересу до того, що і як вона робить, на самих себе (адже це нам подобається результат, тому ми хвалимо і заохочуємо дитину).

Як же виховувати самостійних дітей?

Існує єдиний спосіб, і він дуже простий. Ми повинні дозволити дітям вчитися, самим робити помилки, намагатися і розчаровуватися. Долати труднощі і вирішувати проблеми.

Батькам потрібно припинити обслуговувати дітей там, де в цьому немає необхідності. Діти повинні самі звертатися до нас за допомогою, а ми повинні навчитися довіряти їм. Як говорила Марія Монтессорі, ми повинні йти за дитиною, бути готовими підтримати її в разі падіння, але дорогу вибирати вона повиннна сама. Це вимагає терпіння, часу і мудрості. Але безсумнівно принесе користь як нам, так і нашим дітям.

Вдаримо "булавою" по батерейках

 

Вітання з весняним святом


 

Відкриті уроки. НУШ 2 клас Стінкова Л.Л. та 3 клас Лога Н.М.