Як зберегти батьківський авторитет із дітьми різного віку: пояснює психолог «Голосів дітей»

 Батьки і діти. Іноді доволі важко обрати для спілкування з власними дітьми і прийнятну тональність, і зрозумілу дитині аргументованість, щоб батьківський авторитет залишався непохитним. Одна річ, коли спілкуєшся з малюком, інша — коли з підлітком.

Психолог БФ «Голоси дітей» Сергій Михайлик роз’яснив «Фактам ICTV», як діти ставляться до батьківського авторитету, а також які існують способи мотивації та покарань, що не зіпсують стосунків між батьками і дітьми.

Які існують вікові межі дітей

У виборі форми й тону спілкування важить вік дитини. Умовно виокремлюють чотири періоди:

до чотирьох років;

4–9 років;

9–12 років;

12–17 років.

Для дітей до чотирьох років авторитет батьків майже беззаперечний

До чотирьох років діти вчаться основ довіри й безпеки, тому важливо, щоб батьки були тими, хто гарантує підтримку і комфорт. Зазвичай у цьому віці батьки завжди є авторитетом для дитини.

З дітьми цього віку важливо бути послідовними в питаннях дисципліни,— наголосив психолог.

Не повинно бути так, що один з батьків звертає увагу на неприйнятну поведінку, а інший — ні. Якщо батьки не мають узгодженої позиції щодо виховання дітей, дитина з більшою ймовірністю буде вдаватися до брехні, щоб домогтися свого.

Фахівець зазначив, що в цьому віці дитина не розуміє, що етично. Вона просто робить те, що ефективно працює.

Якщо змушувати дитину робити щось усупереч її небажанню, можна спровокувати істерику. Важливо використовувати похвалу для мотивації. Завдання мають бути цікавими й короткими, щоб дитина швидко отримувала похвалу: обійми, підбадьорливі слова або подарунок.

У цьому віці для дитини важливий тактильний контакт: обійми, колисання, тихі та заспокійливі розмови.

Діти віком 4–9 років потребують емоційної підтримки батьків

Діти віком 4–9 років більш незалежні і соціальні. Вони вчаться взаємодіяти з однолітками. На відміну від молодшого віку тепер не батьки знайомлять дітей на дитячих майданчиках: вони це роблять самі.

Проблеми, які виникають у цьому віці, стосуються саме емоцій: їх нерозуміння і невміння контролювати,— додав психолог.

Завдання дорослого — допомогти дитині розібратися, чому їй іноді хочеться плакати після спілкування з однолітками або через оцінку за контрольну. Треба разом з дитиною шукати можливі шляхи розв'язання проблеми або пояснити, чому тепер це неможливо.

Якщо дитина в цьому віці чинить опір якимось батьківським настановам — не наполягайте на їх виконанні, дозвольте дитині помилитися, зіткнутися з наслідками і виправити їх самостійно.

Якщо вона не хоче носити шапку, нехай не надіває. Візьміть шапку із собою і скажіть, що вона може надіти її в будь-який момент. Якщо дитині буде холодно, вона сама попросить. І тоді не варто її сварити, а звернути увагу: ти змерз, наступного разу будь уважнішим / уважнішою.

Це вік «чому?». Намагайтеся пояснювати причини своїх вимог. Навіть тих, які здаються вам суперочевидними.

Приміром, чому моєму другові можна користуватися телефоном три години, а мені — лише півтори? Важливо пояснити дитині, чому у вас таке правило. Що, наприклад, у неї є проблеми зі сном, які потрібно виправити, і ви маєте таку рекомендацію від фахівця.

Завжди запитуйте себе, чи кожне конкретне правило насправді важливе. Можливо, дечим ви можете поступитися. Тоді ваш авторитет лише зміцниться,— зауважив Сергій.

У 9–12 років діти починають прагнути більшої незалежності

Якщо брати приклад із тією ж шапкою, то вони не будуть надівати шапку, пояснюючи, що «це моя справа». Тобто не тому, що я не хочу, а тому, що я сам вирішу.

У цьому віці діти починають цінувати справедливість і можуть порівнювати свої досягнення з досягненнями інших. Це може спричинити проблеми із самооцінкою та мотивацією, якщо дитина сприймає себе менш успішною за когось.

Варто пояснювати, що дитина для вас важлива в будь-якому разі, а помилки — це шлях до успіху,— сказав психолог.

Якщо дитина чомусь сумує, дайте знати, що ви поруч, запропонуйте придумати шлях розв’язання проблеми і допоможіть в реалізації.

У 12–17 років підлітки не поважатимуть батьків беззаперечно

У цьому віці діти далі розвивають свою ідентичність і експериментують із соціальними ролями, а також прагнуть до незалежності й виявляють сильне бажання відокремитися.

Батьки мусять змиритися з тим, що, найімовірніше, вони будуть для дітей-підлітків, які навчаються відстоювати свої кордони, найзручнішою боксерською грушею. Будьте готові, що підліток конфронтуватиме з вами з різних причин: гуртки, успіхи в школі, бажання пофарбувати волосся.

Тут варто підготуватися до довгих і аргументованих дискусій. Формат «я мама, і я так сказала» точно не підійде. Натомість спробуйте: «Я так вважаю, бо в мене був аналогічний досвід / знаю людей з таким досвідом».

Що може допомогти налагодити зв’язок у цьому віці? Для підлітків властиво мати кумирів, яких вони у всьому наслідують. Тож будьте в курсі того, хто і чому їм подобається.

Коли я чую, що батькам це нецікаво, то завжди кажу, що ви повинні цікавитися, тому що кумир сина чи доньки — частина того, ким є чи будуть ваші діти,

— наголосив Сергій.

Цікавтесь захопленнями своєї дитини, намагайтеся не давати її кумиру однозначно негативних оцінок, шукайте аргументи — це дасть дитині відчуття відповідальності за результати своїх рішень і поведінки.

Якщо ж нічого не допомагає, є фахівці, які можуть виступити в ролі медіаторів між вами та дитиною.

У цьому віці в підлітків часто псується настрій, вони нерідко бувають засмучені. Підтримати їх можна, навіть якщо вони цього не дозволяють. Просто скажіть: «Я тут, я бачу, що ти засмучений / засмучена, якщо можу чимось допомогти — дай знати».

Дайте зрозуміти, що це не буде проявом слабкості, наче він чи вона не змогли впоратися самостійно. Наголосіть, що ви повинні піклуватися одне про одного, бо ви — сім’я.